Маю досвід навчання дошкільнят і учнів перших класів основам шахів, STEM, українській мові й літературі.

Також працював асистентом вчителя у приватних школах Think Global + Монтесорі-школі.

ОБОВ’ЯЗКИ:

Допомога учням під час самостійної частини навчання: за потреби учнів, виявленої в процесі спостереження, чи на їхнє прохання (один з принципів Монтесорі-педагогіки);

Допомога у виконанні післяурочних завдань;

Організація обіду й полуденку;

Супровід на прогулянці;

Екскурсії;

Організація розвивальних й ігрових активностей у вільний час;

Спілкування з батьками.

НАВЧАВ:

- основам шахів (в ігровій формі);

- основам експериментування й наукового дослідження;

- н е м е х а н і ч н о м у читанню;

- р о з у м і н н ю літературних текстів як складання цілої картинки з пазлів

(«Читати, не відірвавши ні на мить погляду від книжки, – це ще не читання. Учень, який у процесі читання не може нічого сприйняти, по суті не вміє одночасно читати й думати, а саме це й можна назвати свідомим читанням» – В. Сухомлинський);

- творчому мисленню у пошуку різних шляхів розв’язання нестандартних завдань (загадки, головокрутки; малювання - не через повторення правил малювання, а шляхом винайдення цих правил самими дітьми в процесі їхнього спостереження за обєктом, яке навчає бачити цей обєкт в його деталях, особливостях і цілісності; розвязання математичних завдань шляхом дивергентного пошуку не одного "правильного" рішення, а різних - дивіться про це моє резюме Коуч-тренер творчого мислення);

- різним іграм (зокрема шахи, го, крапки, футбол) і їх створенню;

- стосункам на основі правил і свободи вибору.

Одна дівчинка - саме та, яка вже півроку в школі, але не вміє читати й писати - любить дзвонити мамі та казати або залишати у звуковому повідомленні фразу "я тебе люблю".

Я кажу:

- П., а давай до цієї пятниці навчимось писати цю фразу? Уявляєш, як зрадіє твоя мама, побачивши, що ти вперше в житті написала свої перші слова? Твоя мама зрадіє, бо кожного дня, тиждень за тижнем, вона важко працює, щоб ти навчалась у школі. Твоя мама платить великі гроші за твоє навчання. Ти кажеш їй, що її любиш. Твоя любов не в словах, а в тому, щоб навчитись читати й писати, і показати це мамі.

І дівчинка спромоглась. Написала спочатку на дошці, а потім - на перерві, коли я не бачив - на папері...

Іншій дівчинці пояснюю завдання з мови. Пояснив раз - сидить, не робить і мовчить у відповідь. Здогадуюсь, що треба пояснити ще. Пояснюю ще, інакше. Раптом у дівчинки спалахує радість! Вона збагнула, що і як треба робити. Тепер завдання не здається їй складним і неінтелігібельним. Дивлюсь через деякий час - зробила його повністю! Ого! Думаю - треба зробити паузу для відпочинку юного мозку. Сідаю поруч, щоб знайти наступне завдання. Кажу дівчинці:

- Якщо маєш ресурси, можеш через 5 хвилин зробити оце.

М. радісно хапає супертренажер та кидається на нове завдання. Я ошелешений. Ця дівчинка вчиться важко, рідко. Коли заманеться. Або коли вчителю вдається розпалити вогник її допитливості...

Директор попросила допомогти К. виконати домашку з математики. Сідаю з дівчинкою за великий стіл. Завдання таке, що я сам ще не знаю, як його робити. Та мені саме це й цікаво. Починаємо зясовувати. Підручник пропонує 2 різних способи розвязання. Застосовую до прикладів. Ага, вдалось. Ага, ясно, що до чого. Тепер можу допомогти й учениці. Показую і пояснюю, що і як я щойно розвязав. Виявляється, може бути й інший, третій спосіб. К. дивиться на мене з подивом. Коментую третій спосіб. Дивлюсь, чи розуміє. Розуміє. Тоді пропоную зробити наступний приклад самостійно. ... Так, ми встигли зробити лише половину, але дівчинка нічого готового й чужого не списувала, нічого не зробила механічно, без власного розуміння.