Розмірковуючи про свій життєвий і професійний шлях, я розумію, що не можу провести грань, де закінчується робота вчителя і починається особисте життя. Напевно, це і є моя дорога. Я не працюю вчителем, я – вчитель. Мені подобається бути вчителем. Напевно, для учительського кола це прозвучить банально, але це дійсно так – працювати вчителем я мріяла з дитинства. Улюбленою грою серед однолітків була гра «в школу». Минали шкільні роки, змінювались погляди і уподобання, але мрія навчати дітей привела мене до біологічного факультету МНУ ім. В.О. Сухомлинського . На вибір предмету, якому навчатиму дітей, вплинули мої рідні, які щиро люблять і дбають про рідну землю. Уроки біології любила завжди, за що завдячую своєму шкільному Вчителю, яка була для мене взірцем професіоналізму, доброти і оптимізму. Народилась я і виросла в передмісті, але волею долі вже 9 років працюю в сільській школі. Праця вчителя в селі має деякі особливості. Сільський учитель майже постійно перебуває в полі зору учнів, батьків, тому особистий приклад педагога, його поведінка, визначають ставлення до нього і його предмета. З часом прийшло розуміння, що для того щоб бути цікавою дітям потрібно не лише вчити, а й учитися, постійно самовдосконалюватися, бути у творчому пошуку.